Extreme

    Скейтбординг, як багато інших хороших речей, з'явився там, за кордоном, а точніше в Каліфорнії в 50-х роках. Зародили цю культуру веселі серфери, що вирішили не втрачати часу під час штилю, а кататися на дошках прямо в місті. Виявивши новаторство і кмітливість, вони прикріпили до дошки підвіски і колеса від роликів і стали їздити по вулицях. Головним завданням було утриматися на дошці і об'їжджати перешкоди.
    Незабаром з'явилася перша комерційна команда "SUPER SURFER SKATEBOARD TEAM", а потім перший журнал "SKATEBOARDER". До 70-х років з'являлися трюки з серії OLD-SCHOOL (як зараз прийнято вважати), скейтерами ставало все більше і більше людей. Форма скейта стала змінюватися, з'явилися нові підвіски (ширші), поліуретанові колеса. А в середині 70-х, коли в Америці відбулася криза в індустрії нерухомості, всюди пустіли вілли з басейнами. Рівні, круглі стіни покинутих басейнів були окуповані скейтбордерами, тим самим зародився новий напрям VERT.  Незабаром Оллі Гелфанд навчився підстрибувати разом з скейтом без допомоги рук, так з'явився найважливіший трюк в сучасному скейтбордингові Оллі . Після чого дошка знову терпить зміни у формі і стає (всім звичною) з двома заломленими кінцями, що дозволило і спростило робити Оллі на швидкості і відкрило великі можливості для нових трюків на асфальті. Це підтвердив і продемонстрував Родні Маллен , придумавши величезну кількість трюків.
  Скейтбординг стає популярним, про нього говорять, пишуть в журналах, показують по ТБ. На початку 80-х "sk8boarding" виходить на вулицю, формується такий напрям як СТРІТ , яке переростає у велику культуру: стиль катання, стиль одягу, стиль життя: з'являється велика кількість брендів, що випускають продукцію для скейтбордерів Потрібно обов'язково відзначити тісний зв'язок скейтбординга і панк-року. З'явившись майже в один час, вони йшли пліч-о-пліч. Людей які займалися цим спортом забирали до поліції, ніби то за хуліганство, порушення порядку, вандалізм. Завдяки тісному союзу панк-рока і скейтбординга багато фірм почали випускати продукцію для скейтбординга, як наприклад Vans і Converse. У дев'яностих роках змішалися всі стилі. Скейтбординг стає популярним екстремальним видом спорту.

   Наше рідне місто не так швидко розвивається. Тут важко кататися, адже проблеми починаються відразу. Перша - це дошка, її треба купувати в скейт-шопі. Тепер вже не треба їхати в Київ або в якесь інше місто, і у нас є магазин, де є можливість купити скейт. Також це задоволеня не із дешевих, наведемо приклад самої мінімальної ціни на скейт: - дошка – 300 грн - підвіски- 170 грн - колеса - 100-150 грн - підшипники -70 грн - болти- 30 грн Тобто найдешевша ціна це - 700-750грн, і не кожен дозволить собі купувати дошку. По-друге - це місце, мало хто із скейтерів може похвалитися тим, що в них є де кататися, адже на підлітків не звертають увагу, або якщо навіть звертають то не ті з ким би вони хотіли спілкуватися. І доводиться обмежуватися площами та іншими спотами, які хоч якось придатні для того щоб на них їздити. Дехто від’їжджав у Київ тому що там прогрес і є скейт-парки, і можливий варіант того що саме ти станеш членом скейт-команди або знайдеш собі спонсора. Черкаські скейтери вчилися їздити по відео, які вони брали з інтернету або по розповідям друзів з інших міст, та надія була, хлопці самі вчилися нелегких трюків, і зараз вони вже можуть показати доволі пристойний рівень. Зазвичай наші скейтери обирають місця зі сходами, або гранями там де можна і трюк зробити і не отримати за це. Коментар погодився дати черкаський скейтер який один із перших починав розвивати цей напрямок в Черкасах Антон Канарський : «У нас в Черкасах достатньо місць для катання, але з більшості нас постійно виганяють. Тільки на філармонії нам дозволяють кататися поки немає директора (сміється). Також ми катаємось навпроти якоїсь держ. установи на вул. Парижської Комуни, спочатку нас ганяли, обіцяли викликати наряд міліції, але потім їм набридло і вони просто змирились, тепер проганяють тільки тоді коли катаємося на сходах будівлі. Найпершим місцем для скейтерів був Краєзнавчий Музей, але й там нас виганяла охорона, навіть декілька разів викликали наряд міліції, та і грані там ми вже порозбивали, але не тільки ми а і BMX-ери, так що там ми вже рідко буваєм. Зараз знайшли нове місце навпроти спорт комплексу «Будівельник». Однак і там є зла тітонька, яка каже, що ми розбиваємо їм плитку. Коротше кажучи, всі постійно нам торочать, що ми псуємо пам’ятники, сходи, лави. Найцікавіше те, що нам вже тричі обіцяли виділити місце для катання. Поки що це тільки балачки. Наша країна, наше місто ще не доросли до цього і це дуже образливо».